1. Чому логіка довгий час розвивалася в системі філософського знання? Перші дослідження з логіки датуються У ст. до н.е. Мислителі Стародавньої Індії і античної Греції вивчали мислення і намагалися узагальнити свої знання у вигляді певних структур і правил. Логіка як наука і керівництво для правильного мислення не випадково виникла в античній Греції. Її розвиток був пов’язаний з потребами вдосконалення вміння переконливо виступати на зборах, в суді, вести публічні дискусії. Ці навички дозволяли людям досягти успіху в житті, з часом навіть з’явилися платні вчителі (софісти), які навчали мистецтва мислити, доводити істинність своїх думок і навіть перемагати у словесних суперечках, не володіючи істиною, а лише завдячуючи ораторській майстерності. Отже, логіка у самих своїх початках щільно пов’язана з політикою, юриспруденцією, громадським життям. 1а. Поясніть відмінності між моральними нормами і нормами права. Норми моралі за походженням – складається в суспільстві на основі уявлень людей про добро та зло, справедливість; існувала до виникнення держави; за сферою дії – регулює внутрішнє усвідомлення людиною своєї поведінки в усіх сферах суспільних відносин; не є інституціональною – не пов'язана з інститутами суспільства; створюється, поширюється і відмирає повільно протягом тривалого часу; за ступенем деталізації – виступає як узагальнене безособове правило поведінки у вигляді ідей і принципів (дотримуватися слова, бути чесним, справедливим тощо); за формою вираження – не закріплюється в спеціальних актах, міститься у свідомості людей; набуває обов'язкового значення в міру визнання більшістю членів суспільства; за способом охорони від порушень – дотримується добровільно, забезпечується внутрішнім переконанням, громадською думкою (результат – почуття сорому, каяття). Норми права за походженням – установлюється (закріплюється) державою як офіційна міра волі та справедливості; при первісному ладі не існувала; за сферою дії – регулює зовнішню форму поведінки людини в тих сферах суспільних відносин що піддаються регулюванню; є інституціональною — діє в рамках соціальних інститутів; вступає в дію, здійснюється і скасовується офіційно, у суворо визначеному порядку та часі; за ступенем деталізації – є конкретним варіантом поведінки суб'єкта, в якому чітко визначені його юридичні права і обов'язки, як можливі та належні; за формою вираження – одержує закріплення в державних актах (законах, указах, постановах); після набуття законної сили стає обов'язковою для осіб, що знаходяться в сфері її дії; за способом охорони від порушень – забезпечується, крім інших способів, державним примусом, застосуванням заходів юридичної відповідальності (нерідко результат — обмеження в правах правопорушника, викликане застосуванням до нього санкцій закону). 2. Назвіть найважливіші елементи в структурі будь-якої релігії та дайте їх коротку характеристику. Структура релігії — складові, без яких неможливе існу¬вання релігії, які у своїй єдності становлять релігію. Віра – елемент людської свідомості, особливістю якої є бездоказове визнання істинності релігійного вчення, існування надприродних сил, абсолюту. Релігійна свідомість – становить концеп-туальний аспект релігії, все те, що можна сказати про неї й що вона стверджує про себе. Релігійний культ – основний елемент релігії, що відрізняє її від інших форм суспільної свідомості. Це реалізація віри у діях груп, людей, індивідів. Релігійні організації – об'єднання людей, груп на основі спільних вірувань та інтересів щодо відправлення ре¬лігійних культових дій. 3. Окресліть ідейні джерела української філософії. Ідейними джерелами української філософії є наступні: 1) Язичницька культура (образно-міфологічний тип мислення); 2) Християнство; 3) Візантійська філософія (грецька філософія); Язичництво характерне для світосприйняття праукраїнців. Їх світосприйняття – міфологічно-практичне. В межах цього світогляду окреслюється тяжіння до загальних уявлень про добро і зло, сутність людини, первоначало світу....